Польовий досвід жіночого кросгендеру
PhantomZapad
Привіт, я Фантом, і 5-7 березня 2021 на грі «Атом людяності» я зіграв кросгендерну, тобто жіночу роль. Тепер я хочу поділитися своїм досвідом, який, можливо, буде корисним для когось на майбутніх іграх.
Про причини. Чоловічі кросгендерні ролі на наших іграх уже нікого не дивують, а от жіночі, хоч і чудово зіграні, залишаються екзотикою. А коли в тебе за плечима з півсотні ролей, хочеться спробувати щось зовсім нове і незвичне. Отже, я вирішив поставити планку досить високо: зіграти відносно молоду жінку, і зіграти її непародійно, не приховуючи недопрацьовані деталі за відверто гумористичним образом. Гра «Атом людяності», однією з тем якої був взаємозв’язок між особистістю і тілом людини, здалася мені вдалим полігоном для цього експерименту.
Про підготовку. Я мав на меті створити візуальний образ, який з першого погляду прочитувався б як жіночий. Найголовніша роль у цьому належить обличчю й фігурі. Отже, я почав досліджувати інструкції з макіяжу. В інтернеті є дуже багато відео з «перетворенням хлопчика в дівчинку», але всі вони приблизно подібні. Можна подивитися кілька з них для загального розуміння того, що треба робити і які бувають варіації зовнішності.
Неприємним відкриттям було те, що навіть після найретельнішого гоління на обличчі залишається слід від щетини (англійською це називається five o`clock shadow), який просвічує навіть з-під щільного шару тоналки і консилера. Пошук у ґуґлі показав, що це поширена проблема. Ось у цьому відео добре пояснюється, як треба і як не треба її вирішувати: https://youtu.be/EOgRZBqVW3c. Якщо коротко, потрібен коректор кольору, відтінок якого залежить від кольору волосся та шкіри. Але замість рекомендованих у відео засобів я вибрав грим Mehron Makeup Tattoo Cover 5 Shades, тому що в ньому є одразу п’ять відтінків, і взагалі, якщо він приховує татуювання, то зі щетиною тим паче впорається. Мені було достатньо нанести грим і косметику один раз після гоління і протягом дня лише періодично пудрити обличчя.
У решті питань найкраще рішення – знайти людину, яка розуміється на макіяжі, і попросити її підібрати косметику і навчити нею користуватися. В моєму випадку це були моя донька Тоні і Вольха, яку ви всі знаєте. Я відпрацьовував нанесення косметики заздалегідь, щоб на грі витрачати на це якнайменше часу.
Підбираючи костюм, я хотів, щоб він мав якнайбільше характерних «жіночих» ознак і водночас приховував «недоречні» анатомічні деталі. Додатковими факторами було походження персонажки з неблагополучного соціального середовища і загальна стилістика кіберпанку, яка багато в чому надихається естетикою 1980-х років. Отже, основою костюму в мене був гольф з високим коміром, який закриває горло, коротка шкіряна спідниця-дзвоник, шкіряна жилетка, колготи і чорні глянцеві чоботи з рожевими шнурками. (Очевидний, але вартий згадування лайфгак: якщо ви граєте в холодну пору року, а ваш костюм не передбачає теплого верхнього одягу, вас врятує кілька шарів спіднього. Дві пари колгот або термобілизни дозволять вам не змерзнути, демонструючи всі деталі свого образу). Під гольф я вдягнув бюстгальтер з пушапом (купується на секонді за смішні гроші) і поролоновими вкладками на силіконовій липучці (замовляються в інтернеті). Все це разом створило достовірний жіночий силует.
Наступний крок – аксесуари. Я вирішив, що це будуть металеві прикраси, які підкреслюватимуть образ enfant terrible і додаватимуть йому дрібних деталей. На жилетку я повісив ланцюжок з підвіскою у вигляді бритви, на руки вдягнув персні та браслети, на вуха – кліпси. Їх дуже багато пропонують на Аліекспресі або на Шафі – де, скоріше за все, перепродають ті ж самі прикраси з Алі. Але, як сказав би капітан Рейнольдс, половина світу заробляє посередництвом, тож не варто забирати в них хліб. Мені вдалося знайти продавчиню з пристойним асортиментом і гуманними цінами і не мати справи з китайською логістикою. Довершили образ перука в загальній фіолетово-бузковій гамі і темні окуляри.
Образ готовий, тепер його треба всебічно протестувати: подивитися на себе з різних ракурсів, зробити фотографії, походити, потанцювати, потренувати вирази обличчя. Тут неможливо обійтися без людини, яка оцінить враження зі сторони і допоможе порадами. У цьому я цілком покладався на дружину.
Про особливості гри. Не можу сказати, що грати жіночу роль було принципово складніше, ніж будь-який несхожий на себе типаж. Тут застосовні всі стандартні поради: продумати дрібні деталі поведінки і характерні ситуації, домовитися з кількома гравцями про передігрові стосунки, які на грі можна буде розвинути, стежити за голосом і поставою тощо (ну і окремо – не торкатися обличчя і дуже обережно їсти й пити). Окремий пункт для перфекціоністів: намагатися не оцінювати себе ззовні, а орієнтуватися на реакцію тих, з ким граєш. Тому так важливо мати співгравців, яким можна довіряти, готових підіграти в потрібний момент. У цьому мені надзвичайно пощастило: більш підтримуючого оточення годі було б чекати. Це дозволило не перейматися через те, як я виглядаю, і зосередитися на грі.
Крім того, я придумав невеличку хитрість. У сетинґу «Зінакшеного вуглецю» особистість людини зберігається на електронному носії – стеку, а тіло стає оболонкою, яку відносно легко змінити. Тож моя персонажка, перш ніж отримати поточну оболонку, дванадцять років прожила в чоловічій – цим я хотів пояснювати можливі огріхи в поведінці. Проте на грі я про це майже не згадував, хіба якщо треба було натякнути на своє темне минуле.
Про враження. Ця роль була для мене однією з найскладніших у підготовці, причому більшість ресурсів довелося витратити на моделювання суто зовнішньої частини. Проте всі витрати були компенсовані спектром можливостей, які відкрилися мені на грі. В іншій ролі я навряд чи міг би так легко фліртувати з чоловіками, пліткувати з дівчатами, переживати травматичні спогади про роботу в борделі, пудрити обличчя в туалеті, чекаючи на клієнта, щоб передати йому нелегальний товар (це був один з найбільш напружених епізодів у грі!). Це був справді досвід, що ламає стереотипи і дозволяє повернути собі дивовижне відчуття перевтілення в іншу людину, яке, можливо, трохи тьмяніє за роки ігор. Я впевнений, що наша рольова спільнота готова до того, щоб грати жіночий кросгендер всерйоз, з глибоким пропрацюванням і цікавими сюжетами.
Подяки:
Примулі і Тоні, які підтримують мене у найбожевільніших ідеях;
майстрам «Атому людяності», які повірили в мене і дозволили втілити свій задум;
Вольсі, Офелечці і Лютик, які допомогли додати моєму образу об’єму і кольорів;
гравцям – і тим, з ким ми домовлялися заздалегідь, і тим, з ким почали взаємодіяти на грі, за те, що не лишали місця сумнівам у достовірності моєї гри (не називаю поіменно, бо боюся забути когось, але якщо ми взаємодіяли на грі, то це про вас);
фотографиням, які зберегли для нас ці моменти.
