Про особливості гри. Не можу сказати, що грати жіночу роль було принципово складніше, ніж будь-який несхожий на себе типаж. Тут застосовні всі стандартні поради: продумати дрібні деталі поведінки і характерні ситуації, домовитися з кількома гравцями про передігрові стосунки, які на грі можна буде розвинути, стежити за голосом і поставою тощо (ну і окремо – не торкатися обличчя і дуже обережно їсти й пити). Окремий пункт для перфекціоністів: намагатися не оцінювати себе ззовні, а орієнтуватися на реакцію тих, з ким граєш. Тому так важливо мати співгравців, яким можна довіряти, готових підіграти в потрібний момент. У цьому мені надзвичайно пощастило: більш підтримуючого оточення годі було б чекати. Це дозволило не перейматися через те, як я виглядаю, і зосередитися на грі.

Крім того, я придумав невеличку хитрість. У сетинґу «Зінакшеного вуглецю» особистість людини зберігається на електронному носії – стеку, а тіло стає оболонкою, яку відносно легко змінити. Тож моя персонажка, перш ніж отримати поточну оболонку, дванадцять років прожила в чоловічій – цим я хотів пояснювати можливі огріхи в поведінці. Проте на грі я про це майже не згадував, хіба якщо треба було натякнути на своє темне минуле.

Про враження. Ця роль була для мене однією з найскладніших у підготовці, причому більшість ресурсів довелося витратити на моделювання суто зовнішньої частини. Проте всі витрати були компенсовані спектром можливостей, які відкрилися мені на грі. В іншій ролі я навряд чи міг би так легко фліртувати з чоловіками, пліткувати з дівчатами, переживати травматичні спогади про роботу в борделі, пудрити обличчя в туалеті, чекаючи на клієнта, щоб передати йому нелегальний товар (це був один з найбільш напружених епізодів у грі!). Це був справді досвід, що ламає стереотипи і дозволяє повернути собі дивовижне відчуття перевтілення в іншу людину, яке, можливо, трохи тьмяніє за роки ігор. Я впевнений, що наша рольова спільнота готова до того, щоб грати жіночий кросгендер всерйоз, з глибоким пропрацюванням і цікавими сюжетами.

Подяки:

Примулі і Тоні, які підтримують мене у найбожевільніших ідеях;
майстрам «Атому людяності», які повірили в мене і дозволили втілити свій задум;
Вольсі, Офелечці і Лютик, які допомогли додати моєму образу об’єму і кольорів;
гравцям – і тим, з ким ми домовлялися заздалегідь, і тим, з ким почали взаємодіяти на грі, за те, що не лишали місця сумнівам у достовірності моєї гри (не називаю поіменно, бо боюся забути когось, але якщо ми взаємодіяли на грі, то це про вас);
фотографиням, які зберегли для нас ці моменти.